Вшанування пам’яті загиблих Героїв Майдану
Сьогодні Україна офіційно вшановує пам’ять загиблих Героїв Майдану. За те, що хотіли жити у вільній країні, за те, що хотіли жити у своїй країні, вони віддали найдорожче — своє життя. Колектив  нашої школи долучився до вшанування   пам’яті загиблих Героїв Майдану.


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Зображення
Дистанційне навчання 28.04-30.04 5-В клас 29.04-30.04 5-А клас Тема. Роальд Дал  " Чарлі і шоколадна фабрика".Доброта і щирість головного героя. Характеристика Чарлі Бакета.   ( В робочих зошитах запишіть дату  і тему уроку) 1.Переглянути онлайн-уроки: https://www.youtube.com/watch?v=wc-GPBLhTmU&list=PLwoQuBQSt2iu_Pt8E8NhBG4sdn0tqbaEd&index=43&t=0s https://www.youtube.com/watch?v=M-lOEnckfqA&list=PLwoQuBQSt2iu_Pt8E8NhBG4sdn0tqbaEd&index=15&t=0s 2.Гра «Встанови відповідність між речами і героями» (у зошити) 3.Характеристика героїв твору. Перегляньте « Досьє героїв» Домашнє завдання : з аповніть анкету головного героя в робочому зошиті.Створіть та намалюйте власні солодощі з незвичайними назвами.
Докладніше
Зображення
25 лютого - 147 років з дня народження Лесі Українки                           ...я в серці маю те, що не вмирає. Леся Українка була справжньою поетичною квіткою нашої прекрасної землі, вона була, є і буде нашою славою, нашою гордістю, одною з найповнозвучніших струн душі українського народу. Леся Українка (справжнє її ім’я Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року в місті Звягелі (Новоград – Волинський) на Волині. Мати її – українська письменниця Олена Пчілка, батько служив головою з’їзду мирових посередників. Дитинство Лесі пройшло в селі Колодяжне. Зростала вона жвавою і допитливою дівчинкою. У чотири роки добре читала, а в п’ять уже написала досить змістовного листа своєму дядькові М. Драгоманову. Життя Лесі Українки складалося нелегко. Коли їй було 11 років і вона була сповнена райдужних мрій, підкралася страшна хвороба – туберкульоз кісток. Підкралася і все життя не від...
Докладніше
Зображення
Прислів'я і приказки про рідну мову й слово Кажуть, мова — це душа народу. Скільки пісень і віршів складено про неї: рідну мову опоетизовують так само, як кохання, природу, рідний край... Солов'їна, барвінкова, калинова — якими ще епітетами можна «прикрасити»  українську мову ? Кожен народ цінує і дбає про материнську мову — ось чому про неї складено так багато прислів'їв і приказок. Для кожного його мова — найкраща й найсолодша. Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові. Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш. Слово до слова — зложиться мова. Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш. Як овечка: не мовить ні словечка. Слово до ради, а руки — до звади. Не кидай слова на вітер. Слово старше, ніж гроші. Від красних слів язик не відсохне. Будь господарем своєму слову. Красне слово — золотий ключ. Слово — не полова, язик — не помело. Мовивши слово, треба бути йому паном. Слово — вітер, пи...
Докладніше